06:18 11.11.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись

Клод Дебюссі. Симфонічна творчість. Оркестрова сюїта "Ноктюрни"

«Хмарини», «Свята», «Сирени».

К.Дебюссі. Симфонічна творчість. Сюїта «Ноктюрни»

Симфонічна творчість К.Дебюссі порівняно невелика: це прелюд «Післяполуденний відпочинок фавна», оркестрові сюїти «Ноктюрни», «Море», «Образи» (друга частина циклу – прославлена «Іберія»). Якщо композитори-романтики розвивали традиції бетховенського симфонізму, то К.Дебюссі пройшов поза його впливом. Філософська глибина, актуальність проблематики, висока ідейність, масштабність форм, гостра конфліктність, психологізм, напружений симфонічний розвиток – всі ці риси відсутні у творчості К.Дебюссі. Французького митця більше приваблювали картини природи, жанрово-побутові сцени, казково-фантастичні персонажі. Образний зміст симфонічної музики К.Дебюссі значно поступається творчості попередників. Натомість, привертає увагу своєю поетичністю, барвистістю, тонкою градацією відтінків.

К.Дебюссі відмовився від циклічної симфонії та жанру симфонічної поеми. Він звернувся до програмної оркестрової сюїти, що складається з невеликих самостійних п’єс, контрастних за характером. Замість сонатності – тричастинна форма із видозміненою репризою. Замість принципів монотематизму – калейдоскопічне чергування тематичних елементів. Замість активного мотивно-секвенційного розвитку – варіантно-варіаційне «оновлення» музичного матеріалу завдяки зміні ладогармонічної мови, фактури, тембру.

Композитор віддає перевагу «чистим тембрам». Звертає на себе увагу велика кількість інструментальних соло, зростання ролі духових та ударних, зменшення функції струнних. З’являються нові інструменти (античні тарілочки), незвичні поєднання тембрів (струнні, флейта, арфа), цікаві прийоми гри (флажолети, сурдини). К.Дебюссі відмовляється від масивності пізньоромантичного оркестру. Його оркестр приваблює своєю камерністю, персоніфікацією тембрів, деталізованістю штрихів.

Оркестрова сюїта «Ноктюрни» (1896) – це програмний твір, що складається з трьох самостійних п’єс: «Хмарини», «Свята», «Сирени». Крайні частини – яскраві зразки музичного пейзажу; середня – барвиста жанрово-побутова сцена. Образний зміст «Ноктюрнів» викликає асоціації з творчістю художників-імпресіоністів.

В «Хмаринах» композитор створює картину вечірнього неба: хмарки різних форм та відтінків повільно пливуть й розчиняються вдалині. Тонка гра «світло-тіні», м'які переходи від однієї «барви» до іншої, статичність музичного матеріалу, камерний тип письма – ось основні риси першої частини сюїти.

Твір розпочинається «тихим» награванням кларнетів і фаготів. Плавний одноманітний ритм з чергуванням паралельних квінт і терцій нагадує колискову. Другий елемент теми – більш виразна мелодична фраза англійського ріжка. Її доповнюють витримані звуки скрипок та «тихий» гул литавр, як відгомін далекої грози. Це основний музичний образ І частини. Цікаво, що композитор свідомо відмовляється від «рельєфного» тематизму й підкреслює виразову роль «фону».

Друге проведення теми звучить у струнних в колоритній гармонізації (ланцюжок нонакордів, тризвуків різних тональностей, акордів з пропущеними терціями). І тільки мотив англійського ріжка незмінно повторюється на фоні «шелесту» divisi скрипок та «тринонових» ходів басів і валторн.

В середньому розділі «Хмарин» з'являється нова тема. Це прозора і ніжна пентатонічна мелодія у флейти й арфи, що звучить на фоні витриманого акорду струнних. Виникає асоціація з переливчастим «мерехтінням» крапельок роси на сонці. Дзвінкі тембри доповнює поетичне скрипкове соло. Композитор немов милується «грою» барв, насолоджується красою оточуючого світу природи. В репризі І частини чути окремі фрагменти попередніх тем і музика поступово «згасає» на ppp…

«Свята» – яскрава, життєрадісна народно-жанрова сцена. К.Дебюссі змальовує велелюдний натовп, народне гуляння в Булонському парку під Парижем. Музика крайніх розділів привертає увагу нестримним рухом та запальною енергією. Середній розділ – це блискучий, ефектний хід воєнного оркестру. Таким чином, композитор співставляє два музичні образи – стрімкий танець в дусі тарантели та енергійний, урочистий марш.

У вступі звучать закличні кварто-квінтові співзвуччя в чіткому, енергійному ритмі. На їх фоні з'являється легка грайлива танцювальна тема в розмірі 6/8. Вона звучить у різних інструментів та збагачується ладогармонічними барвами (дорійський, міксолідійський, цілотоновий лад, нонакорди). Блискучі фанфари мідних чергуються з ефектним глісандо арф та скерцозним staccato дерев'яних духових. Як в калейдоскопі швидко змінюються одна одну різні «картинки»: жалібний мотив гобоя, грайлива тема кларнета і фагота, лірична мелодія гобоя та англійського ріжка. Раптом веселощі перериваються багатозначною паузою.

Середній розділ різко контрастує попередній музиці: на фоні органного пункту в басу та чіткої ритмічної пульсації звучать фанфари засурдинених труб. Виникають асоціації з віддаленими кроками гвардійців, які наближаються. Поступово підключаються нові інструменти, наростає динаміка, ущільнюється фактура. У кульмінації маршова тема звучить у всього оркестру (за участі мідних) на ff і супроводжується бурхливими пасажами струнних. В репризі знову відновлюється нестримний танцювальних рух, проте він поступово «віддаляється».

«Сирени» – третя частина «Ноктюрнів» – знову пов’язана з образом природи. Це картина моря в місячну ніч та характеристика казково-фантастичних красунь. Згідно античної міфології, вони зачаровують подорожуючих своїм спокусливим голосом. Композитор використовує елементи звукозображальності та вводить до партитури парію жіночого хору mormorando (спів закритим ротом).

В першому розділі «Сирен» автор майстерно відтворює атмосферу морського пейзажу: дзюрчання та плескіт хвиль, тонку «гру» світло-тіні поверхні води. Звертає на себе увагу складне плетиво фігурацій, поліритмічне поєднання голосів струнних, дерев'яних, арф. Особливо виділяється хроматичний мотив англійського ріжка, сповнений стриманої експресії й томління.

Другий розділ оркестрової п’єси – дивовижний «спів сирен». Їх голос немов звучить з глибини моря, що переливається різноманітними барвами. Своєрідність плавної, хвилеподібної теми полягає в поєднанні лідійського та міксолідійського ладів (#IV; bVII). Як і в попередніх частинах сюїти музика поступово стихає…

«Ноктюрни» К.Дебюссі, поряд з «Післяполуденним відпочинком фавна» – класичний зразок музичного імпресіонізму.

 
08:37 10.11.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись

Морис Равель. Творчий портрет (1875 — 1937)

ХАБАНЕРА

Морис Равель. Творчий портрет (1875 ─ 1937)

Морис Равель ─ видатний французький композитор кінця ХІХ ─ початку ХХ століття. З одного боку, він є яскравим представником музичного імпресіонізму, безпосереднім продовжувачем традицій К.Дебюссі. А з іншого ─ М.Равель виробив власний, самобутній стиль, що виходить за межі імпресіоністичної естетики. Творчість композитора відзначається багатством музичних образів, глибиною у розкритті різноманітних життєвих явищ, органічним поєднанням традицій та новаторства. В період, коли значна частина інтелігенції захоплено вітала численні «модерні» напрямки в мистецтві (зокрема, урбанізм, експресіонізм), М.Равель міцно спирався на досягнення своїх попередників. Ясність думки, класична чіткість форми, мелодична виразність, яскраво національний колорит ─ ось основні риси його музики.

Творча спадщина М.Равеля порівняно невелика. Вона представлена різними жанрами: 2 опери, 3 балети, 2 фортепіанні концерти, твори для оркестру, камерно-інструментальна та вокальна музика. У довоєнний період (до 1914 року) в центрі уваги композитора ─ поетичні картини природи, народний побут, антична тематика. З великим натхненням і майстерністю М.Равель змальовує колоритні образи, пов’язані з музичною культурою Іспанії та Сходу. Проте, у післявоєнний час в його творчості з'являються трагічні настрої, драматичний пафос, глибокі життєві узагальнення. Імпресіонізм збагачується новими стильовими рисами, пов’язаними з неокласицизмом.

М.Равель не належав до радикального напрямку в музичному мистецтві першої половини ХХ століття (як, наприклад, А.Шенберг, Б.Барток, П.Хіндеміт, А.Онеггер, І.Стравінський). Проте, його творчість мала значний вплив на розвиток музичної культури. Вона отримала високу оцінку з боку багатьох композиторів, серед яких ─ Б.Барток, М.Фалья, Дж.Гершвін, Е.Віла-Лобос, С.Прокоф'єв, А.Хачатурян.

Морис Равель народився у 1875 році в невеликому містечку Сибур, що поблизу кордону Франції та Іспанії. Батько майбутнього композитора походив з французької Швейцарії. Він працював інженером, але водночас цікавився мистецтвом та сприяв музичному вихованню сина. Юний Морис поєднав любов до музики та великий інтерес до конструкції різних механізмів, іграшок, годинників. Згодом це знайшло відгук у його творах. Мати М.Равеля належала до старовинного баскського роду. Не випадково, майбутній музикант неодноразово звертався до іспанської тематики та використовував у своїй творчості характерні особливості іспанського фольклору.

У 1889 році М.Равель поступає в Паризьку консерваторію, де отримує ґрунтовну професійну освіту. Він проходить курс «вищої школи гри на фортепіано» у відомого педагога і піаніста Шарля Беріо (сина знаменитого скрипаля). Після здобуття на конкурсі першої премії, молодий музикант отримав можливість розпочати власну виконавську діяльність. Міцна дружба пов'язувала М.Равеля з іспанським піаністом Рикардо Віньєсом. У чотириручному перекладі вони переграли велику кількість симфонічної та камерної музики. Щодо композиторської творчості, то сміливі пошуки М.Равеля не завжди зустрічали схвальні відгуки педагогів. Серед тих, хто гідно оцінив талант свого учня та спряв його розвитку був вчитель по композиції Габрієль Форе.

Першими значними досягненнями М.Равеля стали фортепіанні п’єси «Античний менует», «Павана на смерть інфанти», «Гра води», Сонатіна, фортепіанний цикл «Відображення», струнний квартет. Уже в цих творах яскраво проявились характерні риси равелівського стилю: з одного боку ─ барвистість, колористика, імпресіоністична манера письма; а з іншого ─ логіка музичного розвитку, використання класичних жанрів і форм, ювелірна обробка кожної деталі.

Ранні твори М.Равеля завоювали значну популярність. Проте, офіційні мистецькі кола відмовлялись їх визнати. Композитор неодноразово брав участь у конкурсі на здобуття Римської премії, але завжди отримував відмову з боку консервативного журі. Це викликало обурення прогресивної французької громадськості. На захист М.Равеля виступили такі видатні діячі культури, як Г.Форе та Р.Роллан. Скандал, пов'язаний зі «справою Равеля» змусив директора паризької консерваторії подати у відставку.

Другий період (1900─1918 рр.) ─ розквіт творчості композитора. У цей час М.Равель звертається до музичного театру та створює комічну оперу «Іспанський час», балети «Дафніс і Хлоя» (на сюжет древньогрецької міфології), «Сон Флоріни» (на основі народних казок дитячого фортепіанного циклу «Моя мати ─ гуска») та «Аделаїда» (на основі «Благородних і сентиментальних вальсів» для фортепіано). Творчі контакти пов'язували М.Равеля з керівником «Російських сезонів» в Парижі Сергієм Дягілєвим. Ще з 1889 року, коли в Парижі відбулась перша Всесвітня виставка, французький композитор зацікавився російською музикою, зокрема творчістю «кучкістів». А згодом, у 1922 році він здійснив майстерну оркестровку фортепіанного циклу «Картинки з виставки» М.Мусоргського. З великим інтересом М.Равель вивчав культуру та фольклор різних народів. Це збагачувало його власну творчість. У 1907 році з'являється один з кращих зразків симфонічної музики композитора ─ «Іспанська рапсодія». «Східна» тематика знайшла відгук у вокально-симфонічній поемі «Шехеразада».

В роки Першої світової війни М.Равель проявив неабияку мужність та високу громадянську позицію. Попри слабке здоров'я, він добровольцем опиняється на фронті, де виконує обов’язки санітара й водія. Незважаючи на патріотичні почуття, М.Равель виступив з протестом на рішення «Національної ліги захисту французької музики», що прагнула заборонити виконання творів німецьких композиторів. Безпосереднім відгуком на трагічні події воєнних років став фортепіанний цикл М.Равеля «Гробниця Куперена». Він присвячений пам'яті друзів, які загинули на фронті. Дихання воєнних років відчувається у «Вальсі» для симфонічного оркестру, де безпечний і життєрадісний віденський танець трансформується в жахливий і руйнівний вихор. А також в Другому концерті для фортепіано з оркестром (для лівої руки), присвяченому талановитому піаністу Паулю Вітгенштейну, який втратив на війні праву руку.

М.Равель був щирою та скромною людиною. Він прагнув уникати надмірної уваги до своєї персони. А тому відмовився від ордена Почесного легіону, яким нагородила його французька влада. З гумором композитор описував церемонію присудження йому почесного звання доктора Оксфордського університету. Натомість, М.Равель любив подорожувати. Як диригент, він побував у багатьох країнах (Італія, Голландія, Англія, Швейцарія, Іспанія, Марокко). На яхті з друзями здійснив подорож по Рейну та захоплено спостерігав за роботою гігантських заводів. З великим тріумфом відбулись його авторські концерти в США та Канаді.

Водночас, в 20-их роках у музичному житті Франції з'явились нові кумири ─ представники творчого об'єднання під назвою «Шістка» (серед них ─ Д.Мійо, А.Онеггер та Ф.Пуленк). Прагнучи розкрити в музиці «дух часу», вони сміливо експериментували та використовували новітні виразові засоби (зокрема, дисонанси, політональність). М.Равель залишався вірний своїм творчим принципам, а тому був звинувачений у «старомодності». Незважаючи на це, у післявоєнний період композитор створює музику глибокого змісту, що стала класикою ХХ століття. Це ─ рапсодія для скрипки з оркестром «Циганка», опера «Дитя і чудеса», два фортепіанні концерти, геніальне «Болеро» для оркестру.

Композитор помер у 1937 році.

 
20:53 02.10.2016
Валентина Шевчук опубликовала запись

Умер знаменитый скрипач Невилл Марринер, создавший музыку к оскароносному фильму о жизни Моцарта

Знаменитый британский скрипач и дирижер сэрНевилл Марринер скончался в возрасте 92 лет, передает "ВВС-Россия".

Сэр Невилл был основателем одного из ведущих камерных оркестров мира — "Академии Святого Мартина в полях".

Оркестр получил свое название в честь церкви в центральном Лондоне, настоятель которой разрешил музыкантам бесплатно репетировать в храме. Там же состоялся и первый официальный концерт оркестра.

Именно с этим оркестром была записана музыка к ставшему знаменитым и получившему "Оскара" фильму Милоша Формана "Амадей" о жизни Моцарта.

Эта запись стала одной из самых популярных классических музыкальных произведений в мире.

 
06:50 17.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись

Ноты. С. Рахманинов. Этюд-картина №7, c-moll Lento lugubre. Op.39

Rachmaninov. Etudes-Tableaux op. 39 no 7

Alexander Lubyantsev

Мр 3. Святослав Рихтер. С. Рахманинов. Этюд-картина №7, c-moll Lento lugгbre. Op.39


Читать далее...

 
06:47 16.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись

Ноты. С. Рахманинов. Этюд-картина №4, h-moll Alegro assai. Op.39

Rachmaninov, Etudes Tableaux op.39, Nr.IV Allegro assai

Ketevan Sepashvili

Мр 3. Святослав Рихтер. С. Рахманинов. Этюд-картина №4, h-moll Alegro assai. Op.39


Читать далее...

 
09:15 15.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись

Ноты. С. Рахманинов. Этюд-картина №3 fis-moll Allegro molto. Op.39

С. В. Рахманинов. Этюд картина №3, фа- диез минор оп.39 Никита Колодин

Мр 3. Святослав Рихтер. С. Рахманинов. Этюд-картина3 fis-moll Allegro molto. Op.39


Читать далее...

 
06:45 13.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись

Ноты. С. Рахманинов. Этюд-картина №2 a-moll. Lento assai. Op.39

С. Рахманинов. Этюд-картина ор.39 №2 a-moll.

исп. Анастасия Суднева

Мр 3. Святослав Рихтер. С. Рахманинов. Этюд-картина №2 a-moll. Lento assai. Op.39


Читать далее...

 
09:46 12.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись

Ноты. С. Рахманинов. Этюд-картина №1 c-moll. Allegro agitato. Op.39

Evgeny Kissin. plays Rachmaninoff-Etude-tableux op.39 no.1

Мр 3. Святослав Рихтер. С. Рахманинов. Этюд-картина №1 c-moll. Allegro agitato. Op.39


Читать далее...

 
06:17 11.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись

Ноты. С. Рахманинов. Этюд — картина оp.33 №9 cis-moll Grave

С. Рахманинов. Этюд - картина оp.33 №9 cis-moll Grave

Мр 3. Святослав Рихтер. Рахманинов. Этюд - картина оp.33 №9 cis-moll Grave


Читать далее...

 
06:42 10.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись

Ноты. С. Рахманинов. Этюд — картина оp.33 №6 es-moll. Non allegro

С. Рахманинов, Метель

Евгения Бебешко, студентка 3 курса КГИМ им. Глиера, выпускница класса Корпан И.Ю.

Мр 3. Святослав Рихтер. Рахманинов. Этюд - картина оp.33 №6 es-moll. Non allegro


Читать далее...

 
08:41 08.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись

Ноти. Нестор Нижанківський, "Коломийка" fis-moll

Не́стор Оста́пович Нижанкі́вський (нар.31 серпня 1893, Бережани, нині Тернопільської області — †12 квітня 1940, Лодзь, Польща) — український композитор, піаніст і музичний критик. Син Остапа Йосиповича Нижанківського.

Середню освіту здобув у Стрию, навчаючись у гімназії. Потім навчався у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка у Львові.

Формування композиторської майстерності Нижанківського відбулося в еміграції у Віденській музичній академії (клас Й. Маркса), яку закінчив, здобувши ступінь доктора філософії.

Під час Першої світової війни був призваний до війська, потрапив у полон, звідки повернувся 1918 року. Пізніше Нижанківський навчався у Празькій консерваторії у Вітезслава Новака, яку закінчив у 1926 році написанням фортепіанного тріо мі мінор.

Від 1928 року Нижанківський включився у музичний процес Західної України, посівши посаду викладача Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові.

Композитор був членом музикологічної секції НТШ (Наукового товариства імені Тараса Шевченка), музичним критиком газети «Українські вісті», співорганізатором і першим головою Союзу українських професійних музик (СУПРОМ).

Помер Нестор Нижанківський 12 квітня 1940 року в Лодзі, (Польща). Там і похований.

У листопаді 1993 року прах Нестора Нижанківського перепоховано на цвинтарі м. Стрия, недалеко від гробівця його батьків.


Читать далее...

 
06:08 07.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись

Ноты. С. Рахманинов. Этюд — картина оp.33 №5 d-moll. Moderato

С. Рахманинов Этюд - картина оp.33 №5 d-moll. Moderato

piano: Patrizia Salvini

Мр 3. Святослав Рихтер. Рахманинов. Этюд - картина оp.33 №5 d-moll. Moderato


Читать далее...

 
10:41 06.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись

Ноты. С. Рахманинов. Этюд — картина ор.39 №9 D-dur.

С. Рахманинов Этюд — картина ор.39 №9 D-dur. исп. Анастасия Суднева


Читать далее...

 
07:07 05.12.2015
Наташа Соколенко опубликовала запись

Ноти. Геннадій Сасько — Софія Київська

Youri Zelenin - Sofia Kievskaya by Gennadiy Sasko

Геннадий Сасько "София киевская" из цикла "Отголосок столетий.mp3


Читать далее...

<< назад вперед >>
Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
Октябрь
пн вт ср чт пт сб вс
            01
02 03 04 05 06 07 08
09 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31

Подарки

Войти