06:17 22.11.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись

Пауль Хіндеміт (1895 — 1863). Творчий портрет

Hindemith - Ludus Tonalis (1943) part 1;
Sviatoslav Richter 1985;

1) Praeludium
2) Fugue in C 4:35
3) Interludium 7:39
4) Fugue in G 9:02
5) Interludium 10:40
6) Fugue in F 11:42

Пауль Хіндеміт (1895 – 1963)

Пауль Хіндеміт – видатний німецький музикант універсального обдарування. Він проявив себе як композитор, диригент, альтист, педагог, теоретик, публіцист, музично-громадський діяч. Зарубіжна музикознавча наука називає його одним із «чотирьох китів», які заклали фундамент музичного мистецтва ХХ століття: це А.Шонберг, І.Стравінський, Б.Барток та П.Хіндеміт. Його називали «людиною-оркестром», адже П.Хіндеміт володів практично всіма інструментами симфонічного оркестру. Як теоретик нового музичного мислення, він розробив унікальну систему «розширеної тональності», яку протиставив атональності та додекафонії.

П.Хіндеміт – яскравий представник неокласицизму в музичному мистецтві Німеччини. Самобутній хіндемітівський стиль спирається на модель музики епохи бароко. В творчості композитора переважає епічно-об’єктивний характер, стриманість, відсутність відкритих, експресивних почуттів. Глибина філософських роздумів, раціоналізм мислення, велика роль поліфонії пов'язують П.Хіндеміта з творчістю Й.С.Баха. В музиці Й.С.Баха композитор відкрив для себе релігійно-етичну ідею християнського гуманізму. Звідси − інтелектуальність, філософічність його музичних концепцій, захоплення категоріями «світової гармонії» й «вищого порядку». П.Хіндеміт вірив в етичну силу мистецтва, яке об’єднує людей та народи, допомагає долати політичну й ідеологічну ворожнечу, пом’якшує серця. «Люди, що музикують разом, не можуть бути ворогами» − стверджував митець. У своїй творчості він звертався до різних жанрів, прагнув поєднати традиції і новаторство.

П.Хіндеміт народився у 1895 році в сім’ї ремісника. З 11 років навчався грі на різних інструментах. Закінчив консерваторію у Франкфурті-на-Майні (класи скрипки й композиції) та працював концертмейстером оперного симфонічного оркестру цього міста. У 1915 році на війні загинув батько композитора, а через два роки і його самого покликали на військову службу. П.Хіндеміт зненавидів війну та дав собі обіцянку служити гармонії й миру.

Після закінчення війни музикант повертається до Франкфурта. А з 1921 року як альтист бере участь у прославленому квартеті Амара-Хіндеміта, з яким об’їздив усі країни Європи, зокрема, й Радянський Союз.

Творчий шлях П.Хіндеміта поділяється на три періоди:

І період – «франкфуртський» (1919−1927). Це час інтенсивних пошуків та експериментів у європейському музичному мистецтві. П.Хіндеміт також зазнав впливу різноманітних течій та напрямків. Зокрема, в його опері «Вбивця – надія жінок» проявились риси експресіонізму, фортепіанна сюїта «1922» − яскравий урбаністично-джазовий твір, в опері «Новини дня» блискуче використані пародія та гротеск. Проте поступово відбувається еволюція стилю композитора, формується його власне «творче обличчя» з орієнтацією на неокласицизм. Першими значними неокласичними творами майстра стали вокальний цикл «Життя Марії» (на слова Р.Рільке) та опера «Кардільяк» (за новелою Г.Гофмана). Також у 20-і роки П.Хіндеміт пише велику серію «Камерної музики» для різних інструментальних складів: сонати, ансамблі, концерти.

Композитор звертався практично до всіх інструментів оркестру: наприклад, він є автором сонат для скрипки, альта, віолончелі, контрабаса, флейти, гобоя, англійського ріжка, кларнета, фагота, труби, валторни, саксофона, тромбона, туби, арфи, органу. П.Хіндеміт також писав твори для таких рідкісних інструментів, як віола д’амур. Особлива заслуга П.Хіндеміта в створенні високохудожнього альтового репертуару. Адже для багатьох музикантів альт залишався інструментом «другого сорту», розрахованого для використання хіба що в оркестрі чи ансамблі. Композитор виявив чудові виразові та технічні можливості альта як сольного інструменту, створивши три сонати для альта з фортепіано, чотири сонати для альта соло, альтовий концерт «Чорний лебідь».

П.Хіндеміт виступає одним з яскравих музикантів-просвітителів ХХ століття. У 20-30 роках він очолив рух за відродження домашнього побутового музикування. Прагнучи відродити інтерес до серйозного мистецтва, він пише твори, розраховані на виконання широким колом любителів музики, зокрема молоддю. Водночас, як активний музично-громадський діяч, П.Хіндеміт став організатором фестивалів нової камерної музики в Зальцбургу, Берліні, Донауешингені.

ІІ період творчості – «неокласичний» (1927−1946). З 1927 по 1934 роки композитор викладає теоретичні предмети та композицію у Вищій школі музики в Берліні. П.Хіндеміт звертається до великих оперних та симфонічних форм. Серед кращих творів цього періоду стала опера (і однойменна симфонія) «Художник Матіс» (1934). Це глибока соціальна драма, яка для багатьох сучасників була співзвучна політичним подіям, що розгорталися в фашистській Німеччині. Після приходу до влади нацистів П.Хіндеміт був змушений залишити батьківщину. Спочатку він проживав у Швейцарії, а згодом у США. Композитор працював у Йєльському та Гарвардському університетах, виступав з концертами як диригент.

У цей час розгортається його науково-теоретична діяльність. П.Хіндеміт пише «Керівництво з композиції» – працю, в якій обґрунтовує теоретичні засади «нової тональності» в музиці ХХ століття. Своєрідність ладово-гармонічної системи П.Хіндеміта полягає в тому, що тональність поєднує риси і мажору, і мінору. Вона може включати всі звуки хроматичної гами (аж до дванадцятизвуччя), які об’єднуються навколо тонального центру. Практичне втілення ідеї «нової тональності» композитор реалізував у фортепіанному циклі «Ludus tonalis». Він також пише балет «Чотири темпераменти», симфонію in Es, «Симфонічні метаморфози тем Вебера», Реквієм.

ІІІ період творчості – «пізній» (1946−1963). В післявоєнні роки П.Хіндеміт викладає теорію музики в Цюріхському університеті, читає лекції на літніх курсах Моцартеума в Зальцбурзі, стає організатор бахівських торжеств у Гамбургу (1950), займається активною диригентською діяльністю, пише книгу «Світ композитора». Найзначнішим твором цього часу стала опера (і однойменна симфонія) «Гармонія світу» про долю астронома й математика Йогана Кеплера. Серед найцікавіших творів цього періоду можна виділити Симфонію in B для духового оркестру, та Концерт для органу. Останні роки життя П.Хіндеміт провів у Швейцарії, яку дуже любив, де і похований.

 
06:06 22.11.2016
Наташа Соколенко опубликовала запись

НОТЫ. Dido — Thank You (Спасибо)

Да́йдо Флориа́н Клу де Буневиа́ль А́рмстронг (англ. и фр. Dido Florian Cloud de Bounevialle Armstrong; 25 декабря 1971, Лондон) — британская поп-певица, выступающая под своим настоящим именем Dido.

«Thank You» — песня Dido. Песня впервые появилась в 1998 году в саундтреке фильма Осторожно, двери закрываются (англ. Sliding Doors), хотя она не была выпущена в качестве сингла до начала 2001 года. Позднее, вышедшая на дебютном альбоме Дайдо No Angel, становится хитом альбома. Семпл из трека был использован в песне Эминема «Stan». Также песня звучит в эпизоде Dang Ol' Love 6-го сезона анимированного телевизионного сериала Царь горы.


Читать далее...

Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
Ноябрь 2016
пн вт ср чт пт сб вс
  01 02 03 04 05 06
07 08 09 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30

Подарки

Войти